Незалежно від того, чи втратила ти дитину через аборт або викидень, можуть з’явитися переживання, відчуття, які можуть тривати або кілька днів, або навіть і роками. Імовірно, що не все, що описано нижче, стосується тебе. Але ти можеш розпізнати симптоми, які на власному досвіді пережили багато жінок. Насправді, синдром втраченої дитини у жінок зустрічається набагато частіше, ніж прийнято вважати.
Заборонена жалоба
Переривання вагітності є результатом власного (хоча часто вимушеного) рішення, в той час як викидень відбувається проти нашої волі. Втім, і те, й інше часто супроводжується посиленим відчуттям втрати та вираженою жалобою.
Коли відбувається зачаття, у матері відразу починається низка фізичних і психічних змін, її організм, так би мовити, «перемикається на режим очікування немовляти». Якщо жінка не хоче цієї дитини, то вона повинна зупинити цей режим у своїй свідомості, і думати про немовля, як про скупчення клітин. Однак, після переривання вагітності, тіло, гормони та емоції сигналізують про інше – про те, що вона втратила дитину. Їй слід сумувати, оплакувати, але вона не може собі цього дозволити, адже все відбувається таємно. Навіть після викидня не прийнято визнавати цей біль перед іншими…
Втрата, яка є іншою…
Ця втрата відрізняється від інших. Немає видимого тіла, ані церемонії прощання, ані похорону, ані чорного одягу, ані втіхи від родичів, ані місця на цвинтарі, де можна було б запалити свічку… Тим більше, є і такі, хто заспокоює: «Навіть дитини не було!» Здається, це горе не має права на існування. Насправді це – «заборонене горе».
Що можна зробити з болісними відчуттями, до яких додається і почуття провини, якщо жінка сама вирішила перервати вагітність, або ж якщо відчуває, що недостатньо дбала про себе і свою дитину…?
Оскільки з цими думками та емоціями впоратися важко, а життя повинне тривати, багато жінок просто «заморожують» свої почуття. Можна сказати, що що жінка складає свої почуття, спогади в коробку і ховає їх глибоко в душі. «Ні, нічого особливого не сталося! Мені не повинно бути погано! Інші також пережили щось подібне! Життя триває…»
Ти повинна знати, що це – не рішення. Приховані і придушені почуття і надалі живуть своїм життям, і з часом можуть виринути несподіваним чином: як проблеми у стосунках, у вигляді психічних розладів, фізичних та душевних захворювань.
Характерні відчуття
Біль, печаль, пригніченість
Це природня частина будь-якого жалобного процесу. Дозволь собі пережити це. Однак якщо ці почуття не вщухають і протягом місяців, слід попросити допомоги.
Часто трапляється, що заборонений біль дуже сильно проявляється через роки, навіть десятиліття, як результат події, що нагадує втрату дитини.
«Коли мій дорослий син захворів, у мене було відчуття, що це через мене, бо я абортувала іншого. Все, що трапилось тоді, випливло назовні.»
«Я бачила по телевізору короткий фільм про те, як дитина розвивається в утробі матері, і зрозуміла, що в тієї дитини вже у 8 тижнів все було розвинене. Тоді в мені, як вулкан, спалахнули біль і відчай».
Вибух почуттів означає, що настав час розібратися з тим, що сталося. Не «приглушуй» знову…
Порожнеча, параліч
Після викидня, аборту багато жінок кажуть: «Я відчуваю порожнечу всередині, ніби моє тіло — це всього лише оболонка». «Мені ніби бракує якоїсь частинки.» «Я почувалася паралізованою, мертвою всередині».
Замороження, «стан робота»
«Після операції я продовжувала звичне життя, робила свої справу, ніби нічого не сталося, проте лише механічно, як робот. Щось в мені застигло ».
«Я відчуваю, що є відірваною від власного тіла та власних почуттів».
Втрата радості
Попередні види діяльності вже більше не приносять задоволення. Це може бути тимчасовим станом, але є люди, цей стан триває. «Я не могла зрозуміти, , що вважала раніше таким смішним у тому серіалі. І не розуміла, як інші взагалі можуть сміятися, і що у світі існує радість».
Покинутість, самотність
Почуття втрати, особливо у випадку аборту, насправді жінка переживає одна. «Я почувалася покинутою, неймовірно самотньою.»
«Я пожертвувала собою і своєю дитиною заради своїх батьків і свого друга – і тепер вони просто живуть своїм життям, а я страждаю одна».
Почуття провини і сорому, повторне самозвинувачення
Почуття провини і самозвинувачення можуть з’явитися і після викидня: «Якби я була обережнішою… Якби я пішла до лікаря раніше… Якби я не піднімала той важкий посуд…»
Після аборту жінка час від часу може звинувачувати себе.
«Я живу в постійній невизначеності, часом звинувачую себе, а часом виправдовую: я вбила свою дитину – ні, не було дитини – але була дитина – все ж таки я добре поступила – ой, що я наробила… – і це забирає в мене багато енергії.»
«Навіть Бог не може пробачити мені цього гріха». Або: «Я ще можу повірити, що Бог пробачить, але я не можу пробачити собі.»
Страх, занепокоєння
Багато жінок повідомляють про появу або утворення страхів невизначеного походження або ж фобій.
Багато разів страх, що «я перетнула червону лінію, кордон, зі мною також може трапитися будь-що», з’являється несвідомо. Люди живуть тривогою, що одного разу будуть покарані за це долею, або Богом (у разі неправильного розуміння Бога).
Нервозність, дратівливість
«Десь глибоко завжди є ТЕ відчуття, ТОЙ спогад. Я постійно напружена і легко засмучуюсь».
Гнів
Відносини між жінкою і чоловіком або вкрай розриваються, або вкрай погіршуються протягом наступних після аборту місяців. Багато жінок розповідають, що після аборту їхні з чоловіком стосунки зіпсувалися: як в емоційному, так і в сексуальному плані.
Може з’явитися злість на інших членів сім’ї: «чому ви не запобігли цьому»? (навіть тоді, коли жінка сама ухвалила рішення).
«Я злилася на свого чоловіка через те, що він не хотів нашої спільної дитини. На маму тому, що вона не стояла стала для мене підтримкою, не запобігла, а просто сказала: «Роби, як вважаєш за потрібне…» На лікаря: чому він не проінформував мене про все? На медсестру: чому вона не була хоча б трохи співчутливою? Але все це – ніщо в порівнянні з тим гнівом, який я відчувала до себе. Моя картина про те, що я, по суті, хороша людина, одразу розбилася, і її більше не було».
Відчуження від родини та друзів
«Ніхто нічого не помічав у моїй поведінці, але я почала уникати людей. Я відчувала себе прокаженою».
Занижена самооцінка
Багато жінок відчувають себе знеціненими, брудними, підлими після переривання вагітності. Такий стан може бути і після викидня.
«Коли я отримала диплом, не змогла прийняти запропоновану роботу, хоча це була хороша робота. Я відчувала, що ціною мого диплому стало життя моєї дитини».
«Ці викидні… Я ніби насправді не є жінкою. Кожна жінка може виносити дитину, тільки я не можу…»
Самопокарання, самознищення, терпимість щодо образливих стосунків
„Я дозволяла, щоб мені завдавали болю знову і знову, тому що я відчувала, що десь у глибині душі я навіть не заслуговую на краще ставлення, адже я теж завдала болю своїй дитині».
Сни з немовлям
Є жінки, які уві сні бачать свою дитину в такому віці, якою б вона була, якби народилася. Дехто уві сні чує, що дитина десь плаче, але не може її знайти. Декому сниться голодна крихітка, яку вона не може нагодувати, а дехто бачить уві сні закривавлених немовлят.
Але також буває, що дитина ніжно з’являється у сні жінки, і виражає любов до своєї матері.
З’являються проблеми зі сном і труднощі з концентрацією уваги.
Вживання алкоголю, ліків, можливо, наркотиків.
Окремі жінки цими засобами глушать свій внутрішній біль.
Раптова поява спогадів
Це може статися миттєво. Подразник – звук (наприклад, пилосос, який нагадує звук вакуумної всмоктувальної машини), запах (лікарня) викликає раптовий спогад, виводячи на поверхню «поховані» почуття.
Страх перед уже народженими дітьми, надмірне переживання
Після аборту жінка часто несвідомо боїться, що з її народженими дітьми на знак «покарання» станеться щось погане. Тому вона може аж занадто переживати за них, не наважується дозволити їм стати самостійними; супроводжує їх скрізь їх і т.д.
Буває, що вона порівнює їх у своїй уяві: чи був би той, який не зміг народитися, іншим, кращим?
Ювілейні проблеми та свята
Деякі жінки точно знають: «У листопаді цього року йому виповнилося б 26 років».
«Спочатку я не розуміла, чому саме в квітні в мене починається депресія. Потім зрозуміла, що в квітні я мала обидва аборти…»
«У мого сина ніколи не буває нормального дня народження. Він вже знає, що я завжди плачу за тим, іншим, який також мав народитися в червні».
«На Різдво я завжди думала про тих двох дітей, для яких під ялинкою нічого нема… Ті, які зараз не можуть радіти яскравому світлу, які вже більше ніколи не зможуть святкувати разом з нами».
Психічні розлади
Як досвід так і дослідження показують, що втрата дитини може значно збільшити імовірність депресивних захворювань. Багато хто повідомляє про панічні атаки, розвиток або загострення фобій. У окремих випадках можуть виникнути і суїцидальні думки.
Вихід з цього є! Якщо ти переживаєш подібні ознаки, звернися за допомогою!
Свідомість смерті
«Зрештою, я пережила операцію лише наполовину. Моя інша половина померла разом з немовлям».
«Мені ніхто не казав, що в момент переривання вагітності моя душа почне кровоточити… Аборт руйнує саму внутрішність жінки».
«Тепер я знаю, якою може бути смерть».
«Я відчуваю, що вмираю всередині».
«Коли я вийшла з клініки, частина мого серця залишилася там».
«Я теж мала б померти разом з дитиною».
«Я також померла на тому столі після свого першого аборту».
«Я не хотіла йти, але я була занадто втомленою, щоб боротися, занадто втомленою, щоб думати. Я просто зупинила свої почуття. Насправді того дня до лікарні пішла не я, а хтось інший. Відтоді я не можу знайти своє справжнє я. Думаю, що воно померло того дня».
Хочемо підкреслити, що наведений досвід не завжди, і не для кожного є характерним. Інтенсивність, поява, може відрізнятися, так само як і тривалість також різна для кожного індивідуально.
Час не обов’язково гоїть серцеву рану. Але вихід із болю є. Ти можеш прочитати про кроки зцілення на наступній сторінці та попросити допомоги.