Хоча кожен має власний шлях, нижче наведені кроки можуть допомогти тобі.
Ми, католики, віримо, що наші немовлята мають вічне життя. Описані нижче кроки і дії були сформульовані, випливаючи з цієї віри. Тисячі матерів вже пройшли цей шлях і знайшли зцілення. Якщо все це для тебе незнайоме, ми описали ТУТ кроки, які можуть і Тобі допомогти.
- Оплакувати можна! Дозволь собі на біль, на плач. Дозволь, щоб усі спогади, пов’язані з втратою дитини: картини, звуки, запахи, люди, які там були; все, що сталося, з’явилися у емоційно безпечному місці. «Намагатися забути все» – не є хорошим рішенням, тому що спогади та почуття впливатимуть підсвідомо. Це як інфікована рана: нові пов’язки просто закривають її. Для справжнього загоєння рану потрібно розкрити. Це боляче, але це – єдиний шлях до справжнього зцілення. Якщо ти тут, на цій сторінці, то, можливо, вже пройшла цей крок.
- Ти є мамою назавжди. Правда, ти знаєш, що ця дитина і зараз є твоєю дитиною? Насправді, ти не бачиш, але можеш бути впевненою, що вона живе в країні, куди ми всі збираємося: у Ісуса. Святий Папа Іван Павло II у Evangelium Vitae пише, що ці діти «перебувають у Господі». Усі вони повноцінні душі тому, що «маленькі тіла є, але маленьких душ не буває»; від самого моменту зачаття душа є повноцінною і має вічне життя.
- «Я назвав тебе по Імені, ти – Мій». Оскільки вона і зараз твоя дитина, ти можеш прийняти її у свою сім’ю. Дай їй ім’я! Дозволь, щоб у твоєму серці з’явилося ім’я (не потрібно двох імен, окремо хлопчика / дівчинки). Якщо вважаєш за потрібне, можеш запалити свічку, як прийнято на хрестинах. Хрестити можна тільки живих, але цим жестом ти говориш про те, що якби у тебе була можливість, ти б охрестила свою дитину, і що ти вважаєш її членом своєї родини…
- «Пробач…» Називай її цим іменем! Адже вона і зараз так думає про Тебе: «Моя Мамо»! Розкажи їй наскільки любиш її. (Ще краще написати їй листа). Якщо ти вважаєш себе винною у її втраті, попроси в неї пробачення. Напиши/скажи їй, які хороші справи ви б робили разом, як бракує її Тобі… І попрощайся з нею з тією думкою, що в серці ти завжди пам’ятатимеш про неї.
- «Я відпускаю тебе» Віднеси своє немовля в молитві до Ісуса і Марії і віддай його їм! Спробуй пережити в уяві те, як передаєш його в руки Марії. Ти також можеш попросити Месу в знак подяки за коротеньке життя цієї дитини, і за те, щоб потім ви змогли бути разом у Царстві Божому.
- «Щоб мати життя вічне…» Попроси Господа благословити Тебе і зцілити в Тобі цю рану. (Можеш попросити священника або брата-вірника помолитися разом з Тобою, за Тебе). Мета цього не в тому, щоб не забути про свою дитину, адже вона завжди залишиться Твоєю, а щоб втрата більше не перешкоджала Тобі в тому, щоб «Ти мала життя і мала його вдосталь» (Йн. 10,10). Адже Бог цього хоче, і цього хоче і твоя дитина.
+1. Полешенням для тебе може бути і те, якщо ти якимось чином збережеш пам’ять про свою дитину, якщо вже в неї не може бути могили на цвинтарі. Можеш посадити дерево або гарний кущ на пам’ять про неї або ж розмістити невелику меморіальну дошку на місцях пам’яті про ненароджених дітей, або ж тут, на цій віртуальній скорботній стіні.
У випадку аборту поєднай це зі сповіддю, якщо ти католицького чи православного віросповідання. Хоч і вбивство зачатого життя є важким гріхом, але Бог навіть у цьому твоєму стані любить Тебе, і якщо відверто покаєшся – пробачить. Він хоче примиритися з Тобою і хоче поставити ваші стосунки на на нову основу.
Чи хочеш пройти цієї дорогою під керівництвом особи, яка гарантує конфіденційність та довіру? Реколекції «Не бійся, я не засуджую тебе» організовуються декілька разів на рік. Інформація→