В жовтні тобі було б 40 років. Я пам’ятаю, навіть твоє день народження завжди відзначаю, запалюючи свічку в центрі цвинтаря, на спільному меморіальному місці…

Якби тоді я б прийняла тебе, тепер можливо ти допомагав би мені в старості. Але тепер я така самотня! Твій брат виїхав за кордон і тільки інколи позвонить мені. Про твого батька вже давно нічого не знаю…через рік після аборту ми розлучилися, щось між нами пішло не так…

З початку не думала про Тебе багато. А потім, як залишилася сама, дедалі більше. Багато плачу за тобою. Це не правда, що час виліковує…

Навіть не розумію, чому зробили це…Я хотіла працювати, потрібні були гроші на більштй будинок, думаю що достатньо нам однієї дитити…І тепер я тут сама. Але ж ти помістився би і у 1,5-кімнатну квартирку, але вже не можна повернути все назад.

Пробач мені, будь ласка. Якщо можеш, молися за твою самотню маму, яка вже давно пожаліла за те, що зробила.

Рік втрати: 1982
Ім’я дитини: Василь