- Оплакувати можна! Дозволь собі біль, плач. Дозволь, щоб усі спогади, пов’язані з втратою дитини: картини, звуки, запахи, люди, які там були; все, що сталося, з’явилися у емоційно безпечному місці. «Намагатися забути все» – не є хорошим рішенням, тому що спогади та почуття підсвідомо все одно будуть мати вплив. Це як інфікована рана: нові пов’язки просто закривають її. Для справжнього загоєння її потрібно розкрити. Це боляче, але це – єдиний шлях до справжнього зцілення. Якщо ти тут, на цій сторінці, можливо, ти вже пройшла цей крок.
- Ти є мамою назавжди. Правда, ти знаєш, що ця дитина назавжди залишиться Твоєю? Навіть на біологічному рівні наш організм пам’ятає кожну зачату дитину.
- Дозволь, щоб вона стала для тебе особистістю! Якщо хочеш пам’ятати про неї, як про свою дитину, дай їй ім’я, як дають дітям при народженні! В душі ти можеш прийняти її в свою сім’ю, як дорогу для тебе людину, яку ти втратила.
- Напиши все, що є в Тобі. Можеш уявити свою дитину. Можеш їй розповісти або написати як сильно ти хочеш, щоб вона була тут. Якщо звинувачуєш себе у її втраті, попроси в неї пробачення. Напиши/скажи їй, які хороші справи ви б робили разом, як її бракує Тобі… І попрощайся з нею, маючи думку, що в серці ти завжди пам’ятатимеш про неї.
- «Я відпускаю тебе». Вимовляй це слово, навіть вголос, можливо, і кілька разів. Це можеш супроводжувати певними фізичними знаками: наприклад, розкрити стиснуті руки, як коли відпускаєш мотузку. Головне, щоб цей внутрішній рух відбувся у твоєму серці.
- Збережи пам’ять про свою дитинку. Твоя мета не забути про свою дитину, адже Вона завжди залишиться Твоєю, а щоб втрата більше не перешкоджала Тобі жити власним життям і зростати в ньому. Цього хотіла б і твоя дитинка.
Можеш посадити дерево або гарний кущ у пам’ять про неї; або можеш розмістити невелику меморіальну дошку у місцях пам’яті ненароджених дітей, або тут, на цій віртуальній скорботній стіні.
Можеш поговорити про це з кимось, кому справді довіряєш. - Нарешті, можеш розпочати досліджувати, яким даром було коротке життя твоєї дитинки, в чому ти стала кращою, сильнішою або що ти дізналася про себе та інших.
ТРАВМА У ЖИТТІ – ЦЕ ТЕЖ МОЖЛИВІСТЬ. ВІД ТЕБЕ ЗАЛЕЖИТЬ, ЧИ НАПОВНИШ ЇЇ СЕНСОМ.